Британські та українські богослови відзначили столітній ювілей Мольтманна
З нагоди 100-річчя від дня народження Юргена Мольтманна (8 квітня 1926 р.) Східноєвропейський інститут теології (СІТ) та Одеська богословська семінарія (ОБС) спільно провели міжнародний онлайн-семінар “Юрген Мольтманн: історична постать та богословська спадщина”, щоб вшанувати пам’ять німецького теолога та оцінити актуальність його поглядів для церкви та країни, що живуть в умовах війни.
Семінар, що відбувся 23 квітня 2026 року під модеруванням Олександра Гейченка, ректора ОБС, зібрав богословів із Великої Британії та України. Організатори назвали його наймасштабнішим заходом, присвяченим творчості Мольтманна, від часу початку повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року. Упродовж усього заходу здійснювався синхронний переклад українською мовою.
Цей семінар засвідчив, що на 1520-й день повномасштабної російської війни проти України спільнота українських богословів і викладачів семінарій продовжує служити місцевій церкві – виховуючи нове покоління пасторів, капеланів і богословських лідерів під обстрілами та під звуки повітряної тривоги – і водночас навчається служити глобальній церкві, осмислюючи важко здобутий досвід богословської праці в умовах війни.
Це подвійне покликання виразно відобразилося і в географії аудиторії: семінар зібрав близько 100 учасників із 36 країн на п’яти континентах. Найчисельніше були представлені учасники з України, а також із Австрії, Австралії, Білорусі, Бельгії, Камеруну, Канади, Кот-д’Івуару, Хорватії, Кіпру, Естонії, Ефіопії, Німеччини, Гани, Угорщини, Індії, Індонезії, Казахстану, Кенії, Лівану, Ліберії, Малі, Мексики, Молдови, Нідерландів, Нігерії, Північної Македонії, Філіппін, Румунії, Південної Африки, Іспанії, Швеції, Тайваню, Танзанії, Великої Британії та США.
Основну лекцію на тему “Юрген Мольтманн: лідер нашого часу” виголосив Пол Фіддес – професор систематичного богослов’я Оксфордського університету та старший науковий співробітник Реджентс-Парк-коледжу. У 1970-х роках він проходив постдокторське стажування під керівництвом Мольтманна в Тюбінгені, а його праця “Творче страждання Бога” (1988) і досі залишається вагомим діалогом із теологічним проєктом німецького богослова.
У своїй лекції Фіддес простежив інтелектуальний шлях Мольтманна: від служби в зенітній батареї в Гамбурзі в липні 1943 року – через досвід полону в таборі Нортон поблизу Ноттінгема – до появи його ключових праць: “Теологія надії” (1964), “Розп’ятий Бог” (1972), “Трійця і Царство Боже” (1980) та “Прихід Бога” (1996).
Окрему увагу було приділено аналізу тринітарної теології Мольтманна, його критики політичного монотеїзму, вчення про тисячоліття та універсальної есхатології радості. Водночас доповідач запропонував і низку критичних зауваг – зокрема щодо окремих аспектів соціального тринітаризму Мольтманна та його розуміння вічності.
Продовжили дискусію двоє українських теологів.
Д-р Анатолій Денисенко, науковий співробітник Східноєвропейського інституту теології, виступив із доповіддю “Теологія хреста Юргена Мольтманна в українському контексті”. У ній він розглянув концепцію Мольтманна крізь призму категорій “провокативної анамнези” (Мольтманн) та “небезпечної пам’яті” (Йоганн Баптист Метц).
Доповідач наголосив, що теологія Мольтманна нерозривно пов’язана з його біографією – від бомбардування Гамбурга 1943 року до досвіду полону, зокрема перегляду фотографій Берген-Бельзена німецькими військовополоненими у 1945 році, а також тривалого осмислення Аушвіца. У цьому світлі центральним питанням “Розп’ятого Бога” постає не абстрактна теодицея “Чому Бог допускає страждання?”, а екзистенційний крик: “Боже мій, де ти?”.
Спираючись на ідеї Достоєвського, Камю та Елі Візеля, Мольтманн, за словами Денисенка, переосмислює класичну теодицею, замінюючи її “діалектикою любові”: Бог не виправдовує страждання, а входить у нього; Він присутній у досвіді богозалишеності саме як Розп’ятий.
На завершення доповіді Денисенко сформулював принциповий висновок: українська теологія сьогодні покликана розвивати власну дисципліну “небезпечної пам’яті” – теологію, що відмовляється зводити смерть українських солдатів, дітей і цивільних до абстрактних категорій зла та наполягає на необхідності називати, пам’ятати й теологічно вшановувати кожне життя, втрачене з 2014 року.
Тарас Дятлик – координатор із розвитку богословської освіти Scholar Leaders у Східній Європі та консультант із богословської освіти Mesa Global – виступив із доповіддю “До 100-річчя від дня народження Юргена Мольтманна: богословські роздуми на 1520-й день російської агресії проти України”.
Виступаючи на 1520-й день повномасштабного російського вторгнення, Дятлик говорив як представник родини, яка з 2022 року зазнала тяжких втрат: російські війська вбили п’ятьох його рідних і близьких – братів, сестер, двоюрідних родичів та племінників. Серед них – його брат Андрій, військовий лікар, який дістав смертельне поранення і загинув унаслідок удару російського дрона 6 липня 2024 року. Водночас ще шестеро його родичів нині служать на передовій. У цьому контексті він окреслив свій виступ не як “відповідь студента професору”, а як “відповідь співв’язня з іншого полону”.
Його аргументація, вибудувана у трьох частинах, захищала часто відкидану доктрину Мольтманна про тисячоліття, названу ним “найбільш морально серйозним кроком у теології ХХ століття” – кроком, на який, за його словами, давно чекала українська теологія. Дятлик наполягав, що Божа справедливість має звершитися на тій самій землі, де сталася несправедливість: “на землі, де є Буча, Ізюм, Оленівка та Маріуполь”.
Звертаючись до критики політичного монотеїзму у Мольтманна, він застосував її як безпосередній теологічний інструмент для аналізу ідеології “русского мира”, окресливши її як систему, яка притримується логіки “один Бог на одному троні, один патріарх, один імператор, одна канонічна територія, один священний народ”. Саме на такій теологічній передумові, за його словами, “досі тримається імперія Москви – і досі обстрілює, і досі благословляє обстріли”.
Водночас він запропонував доповнити пастирську теологію присутності Мольтманна біблійною мовою суду й благання – зокрема образами з Псалмів 137 і 109, книги Авакума та Об’явлення 6:10. На його думку, заклик із Матвія 5:44 любити ворогів не скасовує крику мучеників: “Доки, Господи?”.
У виступі також пролунали посилання на три нещодавні книги – видані у співпраці британського видавництва Langham, українського видавництва “Дух і Літера”, а токож Східноєвропейського інституту теології – як конкретні свідчення того, що було названо “теологією, написаною під обстрілами, а не після них”: “Світло в долині смертної тіні: історії християн під час війни” (2025), “Блаженства і терор: українська теологічна відповідь на російську агресію” (2025) та майбутня книга “Пастирське служіння під час війни: український досвід” (2027).
Семінар завершився образом із квітня 2022 року – тюльпанами, що проростають крізь руїни Бородянки, – який було символічно застосовано до самого Мольтманна: “Його теологія не обрала Україну. Вона була написана німецькою мовою, у Тюбінгені, про Аушвіц і Хіросіму… І все ж вона розквітла тут – у наших руїнах”.
Від імені учасників висловлюємо особливу подяку Ксенії Трофимчук та Роману Соловію, які спільно здійснили значну організаційну роботу, що зробила цей захід можливим. Їхня праця є скромним, але промовистим свідченням того глибокого переконання, яке визначило характер семінару загалом.
Свого часу Мольтманн писав, що не може бути чесної “теології після Аушвіца” без “теології в Аушвіці”. Українські богословські викладачі, на 1520-й день триваючої російської війни терору проти їхньої країни, формулюють це по-своєму: не буде чесної теології після України, якщо ми не займатимемося теологією в Україні вже тепер – у семінаріях і богословських програмах, у підвалах і на похоронах, у служінні біженцям і внутрішньо переміщеним особам, а також родинам ветеранів, загиблих, зниклих безвісти та тих, хто перебуває в російському полоні.
Підтримка формування богословських лідерів під час війни – це не розкіш, яку можна відкласти до настання миру. Це необхідна умова, без якої сама можливість післявоєнної теології опиняється під питанням.
Taras Dyatlik від імені організаторів.
