За статистикою ООН близько 15% населення світу, або приблизно 1 мільярд людей, живуть з інвалідністю. Попри великі зрушення в поглядах на інвалідність, які трапилися за останні тридцять років в історії, політиці, соціальних науках, у багатьох суспільствах людина з інвалідністю залишається обʼєктом благодійності, обмеженою в доступі до освіти і праці. Україна не є винятком. Але в українському контексті ситуація ускладнюється Великою війною: за останні два роки повномасштабної війни більше 20 тисяч чоловіків і жінок зазнали щонайменше однієї ампутації кінцівок. Деякі джерела наводять значно більшу цифру — 50 тисяч людей. Страждання людей з інвалідністю посилюються низьким економічним рівнем життя і слабкою медичною системою в країні. Крім того, через низку упереджень, люди з інвалідністю залишаються поза увагою різних спільнот, зокрема християнських. Це зумовлено ще і тим, що християнська теологія майже не писалася з перспективи людей з інвалідністю. Така маргіналізація призвела до того, що в християнському уявленні будь-яка форма інвалідності, чи то фізична, чи то ментальна, робить людину неповноцінною.