Анатолій Денисенко, кандидат філософських наук
Мета проекту полягає у написанні серії тематичних статей та монографії для студентів теологічних факультетів університетів та богословських семінарій про особливості теологічних дискурсів кін. XX – поч. XXI ст. Критична, радикальна, політична, пост-метафізична теологія є новим предметом для більшості студентів в українському контексті. В той час, коли теологія вже давно глибоко увійшла в діалог зі світською філософією і критичною теорією, виклад історичного богослов’я часто призупиняється на ліберальному богослов’ю і неоортодоксії. Ситуація в якій є велика лакуна у висвітленні основних тенденцій, які відбуваються в теології останніх десятиліть, вимагає розпочати дослідницьку і просвітницьку роботу з цієї проблематики.
В рамках дослідження планується проведення наступних заходів. Перш за все, у серії публікацій ми розглянемо теологічні ландшафти сучасної континентальної думки і поміркуємо про майбутнє християнської теології. Піднімемо теми смерті Бога і радикальної теологія кінця XX – початку XXI ст., спробуємо розібратися, як змінилася віра в Бога і який шлях вона пройшла від нігілізму Ніцше і аж до постмодерністських наративів наших днів. Ми поміркуємо про ті аспекти сучасного капіталізму, які несуть загрозу окремо взятій людині і суспільству в цілому. Нам також буде цікаво звернутися до пост-метафізичних пошуків, які сьогодні відбуваються в межах сучасної теології. Невід’ємною частиною проекту буде дослідження політичної теології. Якщо ім’я Юргена Мольтмана ще більш менш відоме молодим теологам, то постать Джорджо Агамбена майже нічого їм не говорить. Ми спробуємо виправити цей провал в теологічній освіті. Важливою частиною проекту буде спроба донести до українського студента і молодого церковного служителя ідей примирення теології і філософії, якими сьогодні дихає західна думка. В цьому контексті, словенський філософ Славой Жижек є гарним прикладом поєднання матеріалістичної думки Маркса ортодоксією Честертона, а діалектики Гегеля вірою Йова.
Наше дослідження ставить за мету опублікувати ряд книг по темам, що будуть досліджуватися. Необхідно написати підручник про взаємозв’язок богословського і філософського дискурсів початкуXXI ст. Ми також зацікавлені в створенні підручника «Вступ до політичної теологію», в якому буде досліджений розвиток політичної теологічної думки від Августина до наших днів. Також студентам потрібен український варіант підручника на кшталт «25 теологічних текстів XXI століття». В рамках роботи над зазначеними книгами ми плануємо зробити доповіді на наукових конференціях та провести окремі лекції на теологічних факультетах в Україні.
Від проекту ми очікуємо конкретні результати і маємо надію на перспективу наших подальших досліджень. Перш за все нашим проектом ми хочемо викликати підйом зацікавленості темою взаємозв’язку теологічного і філософського дискурсів (трансцендентного та матеріалістичного), яка є загальною темою нашого проекту. Ми хочемо побачити, як наш проект буде підштовхувати до серйозної теологічної дискусії в українському контексті. Ця дискусія має враховувати не тільки теологічні аргументи, але й твердження філософів про кінець теології та смерть Бога.
Сергій Санніков, доктор філософських наук, пастор (загальне керівництво проекту)
Релігійна ситуація у Східній Європі після розпаду Радянського Союзу зазнала швидкі та значні зміни. В останнє десятиліття ХХ ст. формально атеїстичний простір суспільного життя в цьому регіоні наповнився різноманітними релігійними формами. У цей період спостерігався сплеск релігійної активності в усіх конфесійних структурах і особливо в євангельський спільноті. Інтенсивний прихід неофітів привів до пожвавлення всіх форм церковного життя євангельських громад і до появи спільнот, активно шукаючих нові, нетрадиційні способи поклоніння і проведення богослужінь. Однак експерименти в області практичної літургіки часто проводилися без теоретичного аналізу, на ентузіазмі, який приходив з досвіду секулярного життя радянського періоду або на копіюванні зарубіжних, найбільш впливових і ефектних зразків. Тож розвиток богослужбової практики не мав глибокого богословського обґрунтування в зв’язку з відсутністю осмисленого і чітко артикульованого євангельського богослов’я взагалі, яке зі зрозумілих причин не розвивалося в попередні десятиліття.
Перше десятиліття XXI ст. призвело до охолодження релігійного ентузіазму і до певної стабілізації ситуації в Східній Європі. Стали з’являтися стійкі тенденції до пошуку більш глибокої духовності, а також почала змінюватися громадянська ситуація яку можна описати як постсекулярну, яка характеризується специфічною і неоднозначною релігійністю. Друге десятиліття III тисячоліття явно демонструє розшарування суспільної свідомості, при якому основна частина суспільства задовольняється зовнішніми релігійними формами, а інша (менша) частина шукає серйозної духовного життя. Цілком очевидно, що Східна Європа вступила в постхристиянський світ, в якому спостерігаються стійкі постсекулярні тенденції і євангельське співтовариство дозріло для поглибленого осмислення різних форм свого богослужіння і самого феномена «служіння Богу».
Необхідність серйозного і масштабного дослідницького проекту в області літургійного богослов’я очевидна не тільки в східно європейському регіоні, а й практично у всіх частинах світу. Літургійне відродження, яке розпочалось в надрах католицької церкви ще в XIX ст., вже давно захопило все конфесійні групи, однак, евангелики беруть участь в ньому досить обережно. Мабуть єдиним винятком є рух баптистського сакраменталізма, який розвивають головним чином британські баптисти. Тобто, актуальність вивчення сакраментального богослов’я очевидна і з теоретичної і з практичної точки зору.
Проект євангельське літургійне богослов’я передбачає різнобічне вивчення теоретичного уявлення і практичного прояву цього важливого явища церковного життя, в якому фокусується і виявляється біблійне, історичне і богословське бачення. Теоретична частина полягає у вивченні історичних коренів, біблійних підстав, богословських осмислень і філософських узагальнень євангельських богослужінь в їх складових частинах – в області поклоніння, священнодій, молитви, бенедикції, сповіщення Слова і др. Практична складова включає в себе вивчення, аналіз і узагальнення існуючого різноманітного досвіду євангельських форм церковного життя за допомогою різноманітних методів соціальних досліджень (соціологічного, психологічного та ін.) і системних технологій. Методологічною основою проекту є цілісний системний підхід, який передбачає холістичне узагальнення різнобічних досліджуваних явищ з метою побудови системи рекомендацій і пропозицій, що дозволяють визначити місце євангельського літургійного богослов’я у загальній парадигмі богословської думки і включити його в ойкумену сучасного християнства в контексті швидкоплинного постсекулярного світу.
Головні дослідницькі питання можна сформулювати наступним чином: Чим є богослужіння і його складові елементи в екклезіологічній перспективі? Що саме відбувається в церковному просторі під час зустрічі громади? Як знайти гармонійне поєднання служіння Богу і служіння людям під час церковного зібрання? Як співвідносяться між собою дидактичні, чуттєво-емоційні і безпосередньо духовні аспекти богослужіння? Яке богословське значення мають колективні форми церковних зустрічей і як вони співвідносяться з індивідуальними? Яку роль відіграє естетика слова і естетика простору в процесі богопоклоніння? Що собою являють церковні ритуали, звичаї і традиції? Які чинники впливають на актуалізацію сакральної Присутності і забезпечують енкаунтер зі Святим в форматі церковної громади?
Відповіді на ці питання дозволяють говорити про пошук адекватних форм зібрань євангельських громад і допоможуть показати, що хоча ці форми нескінченно варіативні і залежать від культурно-історичних параметрів, але вони не є і не можуть бути застиглими, а повинні чуйно реагувати на провід Духа в кожен конкретно-історичний момент і бути глибоко вкоріненими в біблійному богослов’і.
Проект в цілому розрахований на 10 років і включає в себе кілька паралельних напрямків, кожен з яких пов’язан з вивченням окремих структурних складових частин (елементів) євангельського богослужіння і / або з їх вивченням в різних конфесійних горизонтах. Програма виконується міждисциплінарним чином і передбачає регулярну публікацію результатів дослідження в академічних виданнях у вигляді статей, монографій, збірників; виступів на науково-богословських конференціях; широку просвітницьку роботу, організацію семінарів і консультацій, активну PR діяльність по залученню ентузіастів у вивченні і розвитку літургійного богослов’я, а також в перспективі – створення наукового періодичного видання «Літургійне богослов’я у Східній Європі» та формування спеціалізованої бібліотеки у цій галузі знань.
З початку 2018 р стартувала частина загального проекту, сфокусована на баптистському сакраменталізме – «Баптистський сакраменталізм: богословські та історичні рефлексії в східно-європейському контексті». В рамках цієї частини проекту за 2018 р проведено вивчення водного хрещення у баптистській традиції і підготовлено 25 академічних публікацій, 10 публікацій, які відображають участь в наукових, богословських і науково-практичних конференціях, а також видано монографію «Знаки Присутності: Водне хрещення» (К : Дух і Літера, 2019).
У 2019-20 рр. проходить вивчення Вечері Господньої в контексті баптистської сакраментологіі з виданням академічних публікацій у науковій періодиці, в тому числі передбачається випуск другої монографії «Знаки Присутності: Вечеря Господня» та публікації розділу в британському збірнику Wipf and Stock publisher – Baptist Sacramentalism – 3. Також очікується проведення спільно з Одеським національним університетом відкритого богословського семінару «Літургійні традиції і оновлення у Східній Європі».
У 2021-22 рр. передбачається вивчення рукопокладання (хіротонії) в баптистській традиції з відповідними публікаціями та виданням третьої монографії «Знаки Присутності: Рукопокладання», видання академічних публікацій у науковій періодиці та проведенням науково-богословської конференції по літургійному богослов’ю.
У 2023-27 рр. планується узагальнююче вивчення історичних, біблійних і богословських підстав євангельського і баптистського богослужіння в рамках баптистської еклезіології з виданням завершальної монографії цієї серії: «Знак Присутності: Церква (контури баптистської еклезіології і сакраментологіі)», серії публікацій в науковій періодиці та проведенням двох науково-богословських семінарів.
В рамках цього напрямку передбачається переклад і видання книги Brian Haymes, Ruth Gouldbourne, and Anthony R. Cross On Being the Church.
Координатор напрямку – Санніков С.В.
З середини 2020 р почнеться другий напрямок спільного проекту, пов’язаний з богословським осмисленням літургійного служіння позацерковних і надцерковних структур, тобто громадського служіння церкви. Фокус цього напряму «Літургійна служіння Церкви поза церковного простору». Передбачається видання серії наукових публікацій і видання монографії з еклезіології надцерковних структур.
Координатор напрямку – Гейченко А.Г.
З 2021 р стартує ще один напрямок спільного проекту, присвячений вивченню літургійних особливостей богослужіння п’ятидесятницького руху. Передбачається видання серії наукових публікацій і монографії по цій темі. Окремим напрямок стане вивчення дискурсу пророцтва в історичній перспективі, яке проводить Чернявський М.С., а також літургійні дослідження ранньохристиянських громад Алікіна В.А.
Координатор напрямку – Мокієнко М.М.
Станіслав Степанченко, магістр богослов’я, спеціалізується у сфері біблійних досліджень.
Мета дослідження полягає у виокремленні та описі засобів інкультурації на конкретному прикладі в тексті 1 Сол. 4:3-8 і спроба імплементації досвіду інкультурації Павла в сучасному українському контексті в площині місії.
В рамках дослідження планується:
- Ретельний аналіз вже існуючих напрацювань по даній темі.
- Спроба розглянути проблему в площині суспільних наук, зокрема соціології, антропології та психології, використовуючи напрацювання Еріха Доддса та досвід досліджень «The Context Group».
- Літературний аналіз, де буде залучено ширший обсяг античної літератури для реконструкції можливого греко-римського контексту, а для реконструкції можливого впливу семітського контексту – юдейські екстрабіблійні тексти.
- На основі праць Мартіна Фаренхорста, планується порівняння античної культової термінології і відповідних термінів в працях Павла.
- Дослідження нових епіграфічних даний для реконструкції соціо-релігійного контексту міста Солуни 1ст. до н.е. – 1 ст. н.е.
- Спроба аналізу сучасного українського соціо-культурного простору з метою віднайти точки дотику між вірогідним Sitz im Leben Першого Солунян.
В рамках дослідження плануються такі заходи:
- Постійно діючий міждисциплінарний семінар. Головні завдання семінару, на матеріалі раннього християнського тексту, першого листа Павла до Солунян виокремити і описати засоби інкультурації використовуючи методологічні напрацювання літературної критики та суспільних наук в біблійних дослідженнях.
- Постійно діючий методологічний семінар. Головне завдання семінару – теоретичні та практичні складові сучасних методологічних здобутків в суспільних та біблійних студіях.
В роботі семінарах можуть приймати участь працівники інституту, магістранти, аспіранти і студенти світських та духовних навчальних закладів. Для частини постійних учасників семінару аналіз Павлових текстів є важливою частиною їх наукових досліджень та кваліфікаційних робіт.
- Конференція. Тема конференції: «Інкультурація і сучасний український контекст». Головна мета конференції, залучити ширше коло дослідників до проблеми релевантності християнського світогляду в сучасних українських реаліях. На перший план виступатимуть дослідження принципів та засобів інкультурації в корпусі Павла та їх можливої імплементації в українському контексті.
За результатами дослідження планується:
- Написання монографії «Інкультурація в першому посланні Апостола Павла до Солунян».
- Написання екзегетичного коментаря на Перше послання Апостола Павла до Солунян.
- Переклад Першого послання до Солунян з тексту оригіналу на сучасну українську мову. Спроба перекладу застосовуючи методологію фунціонального та літературного еквіваленту.
- Публікація серії наукових статей.
Федір Стрижачук, кандидат філософських наук
Метою дослідження є проаналізувати та витлумачити історичні передумови, богословський контекст, мотиви та зміст відродження та розвитку тринітарного богослов’я у 20-му столітті.
Доктрина про Трійцю є основоположною доктриною християнського богослов’я. Християнське розуміння Бога як триєдиного вирізняється серед монотеїстичних релігій та є унікальним. Проте після утвердження в патристичному богослов’ї доктрина про Трійцю не здобула належної уваги у подальшому розвитку християнського богослов’я. А у 19-му століття відбувся глибокий занепад тринітарної доктрини. Доктрину стали вважати неактуальною, незрозумілою, непрактичною. В християнській церкві почали проглядатися унітаристські тенденції в богослов’ї та практиці. Забуття доктрини про Трійцю поширилося на переконання та життя пересічних віруючих.
Двадцяте століття характеризується новим відкриттям і відродженням тринітарного богослов’я. Протестант Карл Барт і католик Карл Ранер вказали на важливість доктрини про Трійцю і зробили її центром та вихідною передумовою християнського богослов’я. Юрген Мольтман, Вольфганг Панненберг, Роберт Дженсон та ін.. розвивали доктрину про Трійцю та обґрунтували її вкоріненість у писаннях Старого і Нового Завітів та історії спасіння. Вони наголошували на тринітарній структурі християнського богословя, вказували на політичні та еклізіологічні аплікації доктрини про Трійцю. Наступним етапом розвитку доктрини про Трійцю стало проникнення її у напрямки богослов’я, що були зосередженні на політичному богослов’ї (Леонардо Бофф), еклезіології (Джон Зізіоулос), християнському житті (Катеріна ЛаКугна). В останні десятиліття двадцятого століття богослови з різних конфесійних традицій католики (Бальтазар), православні та протестанти (Томас Торенс) знову повернулися до доктрини про іманентну Трійцю і сформулювали тринітарну доктрину на нових методологічних засадах.
Початок 21-го століття характеризується загальним визнанням ключової ролі доктрини про Трійцю в академічному християнському богослов’ї. Структура, методологія, герменевтика, зміст та мотиви богослов’я обумовленні тринітаризмом проникають у практичну площину богослов’я. Не лише систематичне богослов’я але й біблійні дослідженя, лінгвістика, мораль, місіологія, пасторське богослов’я та ін. знаходяться під впливом тринітарних досліджень. Християнська перспектива на суспільство, політику, державу, сім’ю, особистість, етику, екологію також набуває тринітарного змісту та забарвлення.
Вищеописаний розвиток доктрини про Трійцю та тринітарних мотивів християнського богослов’я добре відомий в академічних богословських колах Заходу. Проте, в українському церковному середовищі він майже не відомий. Церковне богослов’я та практика перебувають на рівні «забуття Трійці», що на Заході було характерно для 19-го століття. Академічному богослов’ю України «відродження» інтересу до тринітарного богослов’я відоме і знаходить певний відгук. Утім процес нового відкриття доктрини про Трійцю у сучасному богослов’ї ще вимагає ретельного дослідження та експлікації. Саме такому дослідженню історії розвитку тринітарного богослов’я у 20-му на початку 21- століть та його тлумаченню присвячена наша робота. Наше дослідження має стимулювати глибокий інтерес до автентичного змісту, структури та мотивів християнського богослов’я, яке по своїй глибинній природі є тринітарним. Наша робота також має надати нового оригінального тринітарного змісту християнському служінню у церкві та суспільстві.
Заходи, у рамках дослідження (конференції, семінари, публікації)
В Одеській богословській семінарії 16 грудня 2019 р. відбувся черговий постійний семінар на тему «Забуття та відродження доктрини про Трійцю».
В процесі здійснення дослідження планується публікація 20 статей в наукових виданнях України та зарубіжжя.
В період розвідки теми планується участь у трьох конференціях з доповідями по темі дослідження.
За результатами дослідження планується публікація монографії «Ренесанс доктрини про Трійцю в 20-му столітті».
Очікувані результати і перспективи подальших досліджень.
Публікація статей, семінари, доповіді на конференціях, публікація монографії мають створити імпульс для виникнення та рецепції нових здобутків у тринітарному богослов’ї.
Очікуваний розвиток тринітарного богослов’я має стати формуючим і структуро-утворюючим фактором нового євангельського систематичного богослов’я в східноєвропейському контексті.
Розвиток тринітарного богослов’я має поширюватися і проникати в практичне богослов’я та визначати християнську практику різних видів християнського служіння, створюючи умови для його руху до християнської автентичності.
Павло Шевчук, магістр богослов’я, аспірант
В умовах пануючого секуляризму в сучасному західноєвропейському контексті, питання місця та ролі церкви в публічному просторі залишається невизначеним. Наразі політичні богослови визначають місію церкви в публічній сфері в двох парадигмах: пристосування до умов секулярності та радикальне протистояння їй. Роуен Вільямс, як теоретичний та практичний богослов, висуває зважену концепцію еклезійного позиціонування в сучасному світі, що зумовлює особливий інтерес до його богословського доробку. Варто також наголосити на його абсолютній недослідженості в українському науковому контексті. Дане дослідження покликане як до осмислення актуальних проблем та викликів, що стоять сьогодні перед церквою, так і до активізації українського політико-теологічного дискурсу.
Метою даного дослідження є аналіз та переосмислення богословських поглядів Роуена Вільямса на відносин церкви, держави та суспільства в умовах сучасності.
Протягом першого року (2019), ми досліджуватимемо історію політико-теологічної думки другої половини ХХ ст. задля розуміння передумов, генези та процесу формування сучасного інтелектуального клімату в сфері тео-політичних студій. Буде досліджено особливості англіканської традиції політико-теологічної думки, також буде виявлено конкретних мислителів, які вплинули на тео-політичну думку Роуена Вільямса.
Від час другого року (2020), будуть вивчатися конкретні теми, як торкаються суспільно важливих питань: війни та миру, економіки та безпосередньо питання місця церкви в плюральному та секулярному суспільстві, наголошуючи на потребі повернення релігійного голосу в публічний дискурс. А також буде розкрити метафізичну концепцію “гармонійного цілого”, що розвиває ідею загального блага.
Протягом третього року (2021) буде проаналізовано еклезіологічні погляди Роуена Вільямаса, які є ключовими для розуміння його політичної теології. Ми намагатимемось переосмислити місію церкви та її політичний характер.
Результатом дослідження постане серія наукових статей, які можуть бути об’єднані в монографію, а також ряд публічній лекції та семінарів. Матеріали дослідження будуть винесені на обговорення в контексті вітчизняних наукових конференцій.
Ростислав Ткаченко, кандидат философских наук
В своих общих чертах так называемая «арминианская» богословская традиция знакома отечественным евангелическим и евангельским верующим, однако долгое время тексты основателя этого богословского движения не были доступны на русском языке. Поэтому сейчас впервые предпринимается попытка представить избранные труды голландского протестантского мыслителя Якоба Арминия (1559–1609 гг.) отечественному русскоязычному читателю в научном переводе. Богословские идеи этого человека о Боге, человеке, Иисусе Христе и порядке спасения в свое время породили немало споров с одной стороны и вдохновили немало людей с другой стороны как в его родных Нидерландах, так и впоследствии в других странах Европы и Америки. Недаром и сегодня многие протестанты называют себя арминианами – последователями Арминия. Следовательно, познакомиться с первоначальными формулировками и изложением его идей при чтении его собственных работ – это прекрасная возможность изучить истоки арминианства непосредственно и приобрести более глубокое знание этого ответвления протестантизма.
Этот переводческий проект осуществляется под эгидой Восточноевропейского института теологии (ВЕИТ) и Евроазиатской аккредитационной ассоциации (ЕААА) и преследует двойную цель: (1) осуществить собственно перевод в качестве ресурсно-ориентированной задачи и (2) снабдить его информационными и частично аналитическими комментариями как исследовательски-ориентированную задачу. Следовательно, ожидается, что представление ключевых трактатов Арминия на русском сможет предложить читателям и исследователями «сырой» материал для дальнейшего изучения, который, кроме всего прочего, будет снабжен важной информацией и историко-богословскими заметками к переведённому материалу.
Причины появления данного предприятия вполне понятны и хорошо обоснованы. Так называемая славянская арминианская традиция на протяжении многих лет не имела доступа к основополагающим текстам-первоисточникам своей богословской традиции, потому что те не находили отклика у потенциальных переводчиков. Только недавно, в 2014 г., у русскоязычной аудитории появился шанс прочесть некоторые из трудов Арминия во фрагментарном и ненаучном переводе, который подготовили Андрей Золотарёв, Геннадий Гололоб и издательство «Смирна» (Якоб Арминий, Избранные сочинения Якоба Арминия. О предопределении, свободе воли и сущности Бога). Но, к сожалению, эта публикация основывается на сокращенном и реструктурированном английском переводе сочинений этого видного богослова прошлого, скомпилированном и отредактированном Джоном Вагнером, а не на оригинальных – латинских или нидерландских – изданиях сочинений Арминия. Поэтому по-прежнему остаётся нужда в более критическом, точном и академическом подходе к делу. Такой подход подразумевает осуществление перевода с латинского или, когда это необходимо, голландского оригинала, а также широкое использование ключевых выводов и находок «Арминиевских» исследований, которые были проделаны за последние пятьдесят лет. Это труднодостижимая задача, на реализацию которой, тем не менее, нужно решиться.
Под эгидой ВЕИТ планируется перевести следующие тексты:
- Declaratio sententiae I. Arminii de Praedestinatione, Providentia Dei, Libero arbitrio, Gratia Dei, DivinitateFilii Dei, & de Iustificatione hominis coram Deo, то есть «Объявление мнения Якоба Арминия о предопределении, Божьем провидении, свободе выбора, Божьей благодати, божественности Сына Божьего и оправдании человека перед Богом»,
- Apologia adversus Articulos xxxi, то есть «Апология против Тридцать одной статьи»,
- Orationes tres: I. De obiecto theologiae. II. De auctore & fine theologiae. III. De certitudine ss. theologiae, то есть «Три речи: (1) О предмете богословия; (2) Об авторе и цели богословия; (3) О достоверности священного богословия».
Основываться русский перевод этих сочинений будет на следующих изданиях богословских трудов Арминия:
- Iacobus Arminius. Opera Theologica. Edidit Petrus Bertius. Lvgdvni Batavorvm: Apud Godefridvm Basson, 1629.
- Iacobus Arminius. Opera theologica nunc denuò conjunctim recusa. Edidit Petrus Bertius. Francofurti: ApudVVolfgangum Hoffmannum, 1635.
Поскольку эти тексты принадлежат пост-реформационной протестантской богословской традиции, которая возникла и развивалась в Западной Европе в конце XVI-XVIII веках, в основном в форме реформатской схоластики и лютеранского ортодоксии, и чьи текстуальные артефакты редко переводились на русский язык, крайне важно перевести некоторые из них для русскоязычной аудитории. Таким образом, данный переводческий проект призван помочь постсоветским евангельским христианам непосредственно соприкоснуться с протестантским наследием и, как следствие, узнать и творчески переработать или адаптировать некоторые идеи великого протестантского мыслителя в преимущественно непротестантском контексте современной Восточной Европы. Скажем кратко: серьёзный качественный перевод трудов Якоба Арминия поможет славянским арминианам познакомиться ближе с истоками собственной традиции и позволит славянским евангельским христианам иных богословских предпочтений изучить арминианские учения в том виде, в каком они были изначально сформулированы.