Біженці і переселенці – це гостра і тривала біль сучасного світу. Майже кожна країна у 21 столітті стикається з викликами міграції у той чи інший спосіб: як країна, яку люди покидають, чи як країна, яка приймає інших. Відколи Росія розпочала війну проти України, досвід біженства став і нашим прикрим болем. З початком війни Росії проти України – анексією Криму і збройним конфліктом на Сході України у 2014 році – приблизно 1.5 мільйони українців вимушено залишили свої домівки в пошуках нового притулку в межах країни і лише невелика кількість людей розглядала можливість прихистку за її межами. З початком повномасштабної війни, вторгненням російських військ у північні і південні регіони України, число переміщених осіб і біженців зросло в рази – близько 4 мільйонів переміщених осіб в межах країни і 6 мільйонів біженців. Травма переселення може мати різні форми: інколи люди залишають свої домівки без усвідомлення того, що їхній дім втрачено назавжди і тому живуть надією на повернення, а іноді виїжджають уже після того, як дім втратив своє символічне значення і функцію безпеки. День у день, з кожним російським обстрілом, кількість полишених домів, осель, міст, особливо прифронтових, лише зростає. Щодня місце втрачає своє сакральне значення прив’язаності, перетворюючись на загрожену пустку. Тому люди рушають на пошуки нового прихистку.