Звіт про роботу гуманітарних хабів “Люди-мости” за липень-грудень 2025
Серед тяжких обставин, але з серцями сповненими надії, ми представляємо останній звіт про служіння центрів “Люди-мости” після 1400 днів з дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну. З 24 лютого 2022 року ці центри (які підтримуються вашою щедрістю та молитвами) стали свідками живильної сили Євангелія серед безперервного руйнування та втрат.
У той час, як Україна переживає чергову російську війну, що характеризується систематичними атаками на енергетичну інфраструктуру, наші віддані співробітники та волонтери, студенти і випускники, продовжують йти “другою милею” з тими, хто цього потребує. Вони не просто задовольняють їхні базові потреби, а втілюють заклик Христа – служачи понад людські очікування. Коли Ісус навчав своїх послідовників йти “дві милі”, якщо їх просять пройти одну (Матвія 5:41), Він уявляв собі спільноту, яка перетворює обов’язок на можливість, а служіння – на свідчення. Саме це продемонстрували наші семінарії, “Діалог у дії”, Українське Біблійне Товариство та Інститут зцілення від травм: у морозну погоду та під час частих відключень електроенергії вони не відступили, а продовжили рухатися вперед, виконуючи Божу місію для нації, пораненої нелюдською російською війною.
Завдяки екстреним евакуаціям, тимчасовому та довгостроковому житлу, розподілу продуктів харчування, розповсюдженню книг Святого Письма, психологічній допомозі та спеціалізованій допомозі для людей з інвалідністю, ми супроводжували тисячі людей, чиє життя було зруйноване цією безжальною агресією. Ось що стало можливим завдяки вашій підтримці у період з липня по грудень 2025 року (цифри з позначкою “загалом” відображають сумарний результат з 24 лютого 2022 року):
Наші семінарські центри (не всі українські семінарії) в даний час також навчають 4403 студентів у 2025-2026 навчальному році. Ці установи не лише зберегли свою освітню місію в надзвичайних умовах війни, але й інвестували час і енергію в чотири консультації, які призвели до утворення Міжнародного євангельського богословського альянсу (наразі 46 членських установ), що є історичним кроком до більшої єдності та співпраці між євангельськими богословськими освітянами у Східній Європі та за її межами.
Ваші підтримка та вплив на людей, які постраждали від війни, і на Церкву в Україні безцінні. Ми дякуємо Богові за вашу вірність Його незмінній місії (наша місія також не змінилася), навіть попри те, що війна стає все більш інтенсивною. Ми щиро вдячні, що ви вирішили пройти “другу милю” з нами. Ми розуміємо, що ви ніколи не були зобов’язані це робити. Перша миля співчуття вже була щедрою, але ви залишаєтеся поруч, майже чотири роки у цій темряві. Світ рухається далі. Багато християнських організацій, перевантажені кризами, тихо відступили. Втома від України реально існує, і ми не засуджуємо тих, хто досяг межі. Але ви не втомилися. Коли втома від співчуття виправдовує відступ, ви все одно продовжуєте йти вперед.
Це скандальна логіка Євангелія: давати, коли давати коштує дорого; залишатися, коли піти легше і виправдано; нести чужий тягар не тому, що ти повинен, а тому, що Христос першим поніс твій і наш тягар. Ви залишаєтеся поруч із нашими пораненими лідерами семінарії та душеопікунами; з тими, хто консультує травмованих, несучи власний біль; з тими, хто служить біженцям і переселенцям, коли їхні родини стикаються з небезпекою та вимушеним переселенням; з тими, хто дарує надію, терплячи постійну ретравматизацію з кожним новим ракетним обстрілом, з кожною новою втратою членів наших родин, друзів, студентів, з кожною новою хвилею переселенців, що прибувають до наших дверей. Ваша “друга миля” робить можливим наше подальше служіння “другої милі”. Вирішивши йти далі, ніж потрібно, ви не просто донори, а співпаломники на нашому і вашому шляху учнівства розп’ятого Бога.
Але російська агресія не вщухає. Минуло майже чотири роки, але потреби не зменшилися. Вони стали ще глибшими. Нові хвилі переміщених сімей прибувають, оскільки Росія посилює свої атаки і руйнує все більше житла та домогосподарств. Кількість поранених зростає. Горе стає все більшим. Те, що почалося як екстрена допомога, перетворилося на марафон милосердя, кінця якого ми не бачимо. Яків запитує: “Коли брат або сестра будуть голі й позбавлені щоденної їжі, а хтось із вас їм скаже: Ідіть з миром, грійтеся та їжте, але не дасть їм потрібного для тіла, яка з цього користь?” (Яків 2:15–16). Наші брати і сестри стоять біля наших дверей… замерзлі, голодні, травмовані… і ми не можемо відігнати їх лише словами підтримки. Тому, сповнені надії, ми запрошуємо вас і надалі підтримувати наші семінарські центри для біженців:
Миру вам і бережіть своїх дітей від війни.
З глибокою вдячністю,
Тарас Дятлик
Менеджер проєкту в Україні “Люди-мости”
Від імені української координаційної групи:
Наші центри в Україні: Чернівецька біблійна семінарія, “Діалог у дії”, Східноєвропейський інститут теології (Львів), Євангельський теологічний університет (Київ, Запоріжжя), Кременчуцька євангельська семінарія, Львівська богословська семінарія, Одеська богословська семінарія, Таврійський християнський інститут (переміщений з Херсона до Івано-Франківська, а потім до Києва), Закарпатський християнський інститут (Хуст), Українське біблійне товариство (Київ), Інститут зцілення від травм (Київ та різні регіони України) та Українська євангельська теологічна семінарія.
